Оттава без залізничного вокзалу: як працювала залізниця під час втілення “Плану Герберта”

Оттава до середини ХХ століття була дуже брудним містом. Тому наприкінці 1940-х років до Оттави було запрошено досвідченого містобудівника з Франції – Жака Герберта для вирішення цієї проблеми. Він склав детальний план благоустрою міста і передав його ряду. Одним із найголовніших пунктів “Плану Герберта” було виведення з центру міста старої залізниці, та повне припинення роботи головної залізничної станції Оттави – “Юніон”. Таке рішення в середині 20 століття було дуже сміливим та серйозним кроком. Такого у Канаді ніде раніше не застосовували. Старовинні головні залізничні вокзали таких великих міст, як Монреаль і Торонто, залишилися функціонувати в самих цетрах. А ось жителям Оттави в 20 столітті довелося зіткнутися з багатьма труднощами, пов’язаними з виведенням залізниці з центру міста та перенесенням станції. Далі на ottawa1.one.

Чим заважала залізниця у центрі Оттави?

У 20 столітті автомобілі стали популярнішим видом транспорту як для перевезень людей, так і вантажних перевезень. А залізниця в центрі Оттави була побудована у 19 столітті спеціально під потреби лісової промисловості, яка на той час була у самому розквіті. Тож сучасним вимогам вона не відповідала.

Втілення “Плану Герберта”

Таке сміливе та складне рішення уряд Оттави дуже довго не міг втілити у життя. Тільки в 1961 році влада відреагувала на рекомендації досвідченого архітектора Герберта і почала планувати перенесення головного вокзалу Оттави в інше місце.

Новий вокзал у 1960-х роках збиралися збудувати біля мосту “Хердман” на ділянці землі площею понад 178 гектарів. Це місце було ідеальною розв’язкою для залізничного сполучення. Поруч були:

  • Квінсуей;
  • нова міська магістраль, яка на той час будувалася;
  • площу Конфедерації.

Також на перенесення залізничної станції з центру Оттави вплинуло те, що:

  • були відсутні паркувальні місця біля станції “Юніон”;
  • зростала чисельність населення у південних районах.

Нова залізнична станція Оттави мала дозволяти під’їжджати автобусам, таксі, легковим автомобілям і мати величезну парковку. Але на початку 1960-х років реалізувати План Герберта так і не вдалося. Роботи з будівництва нового залізничного вокзалу розпочалися лише 1965 року.

Останній поїзд, що прибув на станцію “Юніон”

Останній поїзд, що  прибув до Оттави на центральну станцію “Юніон”, прибув у 1966 році. Попрощатися з останнім поїздом з головної залізничної станції прийшло сотні людей. Відразу після того, як останній поїзд відійшов від станції “Юніон”, будівля була опечатана. Протягом цілого місяця після закриття центральної станції Оттави, більш ніж 19 тисяч кілограмів рейок та понад 900 кілограм шпал було розібрано. Останньою розібрали теплову електростанцію залізничної станції “Юніон”. Раніше її використовували для обігріву станції, обігріву готелю Шато Лор’є та найближчого поштового відділення. У роки активної роботи електростанція щодня споживала величезну кількість вугілля, яке було в рази більшим, ніж для вагона поїзда.

Саму історичну будівлю станції “Юніон” жителям Оттави вдалося дивом зберегти. Були багаторазові спроби знести пам’ятник архітектури. Але в 1989 році активістам з Оттави вдалося досягти того, щоб будівлю станції “Юніон” визнали історичною спадщиною Канади. У 2006 році стару будівлю залізничної станції “Юніон” було внесено до Реєстру історичних місць Канади.

Новий вокзал Оттави

Новий залізничний вокзал Оттави був виконаний зі скла та бетону. Це була сучасна архітектурна споруда чимось схожа на ангар аеропорту. Всередині вокзал був виконаний повністю у чорно-кремовий гамі з невеликими рожевими вкрапленнями. На вокзалі була виняткова система зв’язку. Оголошення про поїзди можна було почути, перебуваючи в будь-якій точці будівлі. Це було просто незрівнянно з системою, що була на станції “Юніон” 19 століття.

Однак, незважаючи на сучасні нововведення, вокзал Оттави не був повністю добудований. І це викликало масу незручностей для мешканців міста та туристів.

Незручності нового вокзалу, з якими зіткнулися жителі Оттави та туристи

Новий залізничний вокзал Оттави був готовий частково. На нього прибували та відбували поїзди. Але основної частини комфортних умов на ньому не було. Зокрема, на новому залізничному вокзалі Оттави не було:

  • Таблички з розкладом поїздів. Спочатку довелося перенести таблички з розкладом поїздів зі старої станції “Юніон”;
  • Вокзального ресторану. Люди, які довго чекали на поїзд, не могли повноцінно і з комфортом поїсти. Спочатку до відкриття вокзального ресторану на станції знаходився обідній стіл;
  • Вокзальних меблів. Відсутність елементарних сидінь завдавала багато незручностей пасажирам, що чекали поїзд. Їм доводилося чекати поїзд на дуже незручних лавках без спинки, стоячи й сидячи на підлозі;
  • Парковки. Коли вокзал уже на всю функціонував, не було найголовнішого інфраструктурного об’єкту – стоянки. Це завдавало величезну кількість незручностей як пасажирам, що в’їжджають, так і тим людям, які прибували.
  • Автобуси. Відсутність автобусного сполучення між центром Оттави та новим залізничним вокзалом була головною проблемою. Для того, щоб дістатися нового вокзалу, жителям Оттави доводилося в середині 20 століття платити таксі близько 2 доларів. Якщо перевести на сучасні гроші, то це приблизно 17 доларів. З вокзалу можна було виїхати автобусом, але до найближчої зупинки необхідно було пройти кілька сотень метрів.

Умови нового вокзалу Оттави були жахливими. Залізнична станція не була пристосована до комфорту. Працівники залізниці регулярно перепрошували пасажирів за завдані незручності. Навіть на сидіннях у поїзді розмістили спеціальні таблички, в яких також вибачалися за незручності через поспіх відкриття нового залізничного вокзалу столиці Канади.

За повного функціонування нового вокзалу Оттави, головною проблемою залишалося автобусне сполучення центру міста та самої станції. Транспортна комісія столиці Канади в 1960-х роках підрахувала, що витрати на автобусне сполучення в таке віддалене місце будуть занадто великі, і таку суму вони не можуть дозволити. Тому запропонували субсидувати автобусне сполучення центру Оттави та вокзалу самої залізниці. Але залізничники відмовили, бо ніколи такого не робили та не збиралися.

Все ж таки в 1966 році Транспортна комісія столиці Канади зважилася відкрити автобусне сполучення до нового вокзалу, знаючи якими збитками їй це обернеться. Але як і передбачалося, маршрут був нерентабельним. Транспортна комісія Оттави втратила купу грошей і, за кілька місяців, взимку 1967 року автобусний маршрут до нового вокзалу було знято. Натомість до вокзалу продовжили автобусний маршрут №21.

Проблема із транспортною розв’язкою тривала роками. У 1968 році стався гучний скандал, коли сенатор від міста Нью-Брансуєк застряг разом із п’ятдесятьма іншими пасажирами на оттавському залізничному вокзалі без автобусів і без таксі. До центру Оттави просто було неможливо дістатися.

Але, незважаючи на численні скарги, вокзал не збиралися знову переносити. На його будівництво, укладання рейок та обладнання витратили близько 35 мільйонів доларів.

More from author

Бібліотека Парламенту в Оттаві та її історія

Важко повірити, проте це остання частина оригінальної будівлі Центрального кварталу, якій вдалося пережити пожежу 1916 року. Це головне сховище цінної інформації, а також дослідницький...

Монастир Дорогоцінної Крові Святого Гіацинта

Це приклад релігійної спадщини – римсько-католицький монастир, справжнє святилище, дім для реліквій Святого Гіацинта, що знаходиться в Оттаві, Онтаріо. Більше про це розповість ottawa1.one. Історія...

Українська школа ім. Лесі Українки в Оттаві

Українська громада у 1977 році, після приїзду в Оттаву, намагалася зберегти свою ідентичність, мову, традиції та культуру. Саме тоді була заснована Українська школа ім....
.,.,.,.,.