Це осередок освіти та культури. Оттавський університет в Сенді Хіл займає велику територію. Його історія, спадщина цікава та багата, розпочинається ще в 1848 році. Яким заклад був колись? Яке його минуле та сьогодення? Про все розповість Оттава One.
Як розпочалася історія Оттавського університету?
Відомо, що в 1848 році в Байтауні, в Західній Канаді, заснували заклад. Спочатку це був коледж Байтауна, а перший єпископ Оттави Джозеф Бруно Гіге був його покровителем. Відомо, що він зосереджував увагу на двомовності, сподіваючись, що це допоможе зменшити розрив між католиками та протестантами, франкомовною та англомовною частиною населення.
Освітній заклад розташовувався поблизу резиденції єпископа, це місце залишається і нині незмінним — собор Нотр-Дам на Сассекс Драйв. Вже потім, по мірі зростання масштабів, довелося шукати більше приміщення. Таким чином, коледж переїхав до університету в Сенді Хілл, тобто за межами Мейн-стріт.
Провінційний парламент офіційно зареєстрував роботу закладу в 1849 році. Коледж займався обслуговуванням:
- освітніх потреб в долині Оттави;
- католицьких потреб для навчання канадського духовенства;
- єпархіальних потреб.
Перші роки були складними, існування коледжу було під питанням через фінансові труднощі. Єпископ намагався отримати державну допомогу, дозволу на використання землі, але нічого з цього не вийшло домогтися. В 1857 році уряд виділив 300 фунтів стерлінгів на коледж. Це при тому, що католицька школа, котра наголошувала на навчанні однією, англійською мовою, виграла фінансування в 500 фунтів стерлінгів, отримуючи таку допомогу щороку.
Це був справжній фінансовий тиск, зростали борги Оттавської єпархії перед місіонерськими Облатами Непорочної Марії. В результаті, єпископ був змушений продати коледж для погашення боргу. В 1856 році Облати взяли керівництво в свої руки. Настала нова епоха в функціонуванні освітнього закладу.
Коледж змінює керівництво та назву
Вже наступного року після купівлі освітнього закладу, в його стіни прибуло вісім професорів та дев’яносто студентів. Така позитивна тенденція лише продовжувалася, вже через три роки кількість студентів досягла 160 осіб.
Не оминули Облати і законодавчі зміни. В минулому коледж Байтауна перейменували на коледж Оттави (1861 рік). Через п’ять років отець Тімоті Райан, котрий очолював заклад, подав петицію про надання університетських повноважень.
Цікавим є той факт, що першим в університеті, хто отримав ступінь бакалавра, а згодом і магістра був Томас Форан. Це один з найкращих юристів свого часу, котрий точно ввійшов в історію своєї країни.
Двомовність та кольори університету
Кількість англомовних студентів, котра лише з кожним роком зростала, робила неможливим навчання двома мовами. Для прикладу, в коледжі всі курси окрім французької літератури та релігії викладалися англійською мовою. Відповідно, лише дві дисципліни залишалися на французькій мові. В 1880 році заснували перше в Канаді «англійське дискусійне товариство». Вони розглядали питання розширення кількості студентів, «мовне» питання.
Освітній заклад інвестував кошти в дві спортивні команди, кольори котрих стали та залишаються кольорами університету. Мова йде про футбольну команду, створену в 1881 році (гранатового кольору) та Атлетичний клуб 1885 року (сірого кольору). Футбольна команда університету має назву «GeeGees», котра також вказує на гранатовий та сірий кольори закладу.
Вже наприкінці 19 століття коледж отримав церковну грамоту, видану Папою (1889 рік). В 1898 році поступово відроджувалася двомовність в університету за ініціативи студентів-облатів в молодшій школі. Цей тиск на отця-ректора Анрі Константино не пройшов безслідно, французька мова була повернута до навчальної програми. Це призвело до франко-ірландської напруженості серед жителів Оттави.
Франко-ірландський конфлікт став поштовхом до зруйнування на початку 20 століття коледжу Оттави. В 1915 році всі ірландські професори-облати пішли у відставку, таким чином, питання було вирішено. В розпал конфлікту сталася пожежа, коледж втратив головну будівлю в 1903 році, забравши до того ж життя трьох людей. Чимала кількість історичних записів згоріли.
Вплив війни та розширення програми
Міжвоєнні роки були одним з кращих періодів в житті закладу, а Перша світова війна майже не вплинула на роботу коледжу. Це був єдиний католицький університет в Канаді (за межами Квебеку), котрий міг запропонувати вивчення курсів на французькій мові. Внаслідок цього 24 монастирі та коледжі в Онтаріо, в західних провінціях приєдналися до складу Оттавського університету.
В 1923 році була створена школа для підготовки вчителів, через десять років — заснована школа медсестр. Ці школи залучали все більше студенток. Розширення програми спонукало до відкриття факультету канонічного права, факультет мистецтв запропонував перший курс перекладу. Станом на 1936 рік в Канаді це було справжньою сенсацією.
Оттавський університет
В 1933 році коледж реорганізували, а назву замінили на Університет Оттави. Варто відмітити вплив на розвиток закладу Другої світової війни, повоєнні часи. Все це позитивно вплинуло на роботу освітнього закладу, він продовжував активно розвиватися. Все більшої популярності набувала німецька модель післядипломної освіти:
- створено школи для аспірантури;
- юридичний факультет;
- секція цивільного права, котра згодом стала факультетом канонічного права університету.
Під час спроби розширення університету в 1959 році, заклад відчув дефіцит. Наступний етап в функціонуванні закладу — відмова облатів від контролю над ним. В 1965 році створено новий університет — Оттавський, а старий коледж Оттави добре знають як Університет Святого Павла.
Все більше наймалося непрофесійних викладачів, допоміжного персоналу, жінок. Якщо порівнювати кількість викладачів в 1965 році — 300 осіб, то в 1990 році це було майже 1000 осіб. До 2000 року завдяки фінансовій підтримці уряду провінції заклад розширився.
Серед відомих випускників університету варто відмітити Річарда Вагнера (Голову Верховного Суду Канади), Далтона МакГінті (колишнього прем’єра Онтаріо) та інших діячів.
