В жовтні 2023 року Національна рада жінок Канади відзначить 130-річчя. Це одна з найстаріших правозахисних груп Канади. Оттава One розповість більше про особливості заснування жіночої правозахисної групи, а також про тих активісток, які сприяли покращенню прав жінок та збільшенню їх можливостей.
Леді Абердін та Національна рада жінок Канади
В 1893 році було засновано дану організацію за ініціативи леді Абердін в Торонто. Варто додати, що жіноча правозахисна група базується в Оттаві. Леді Абердін була цікавою особистістю, здібною та надзвичайно розумною. Її чоловіком був генерал-губернатор Канади, граф Абердін, який повністю розділяв інтереси дружини.
Жінка увійшла в історію завдяки наступним діям:
- леді Абердін заснувала «Aberdeen Ladies’ Union». Заклад допомагав молодим дівчатам Шотландії;
- завдяки заснуванню асоціації «Onward and Upward» дівчата-слуги здобули можливість отримувати освіту.
Вона очолила Ліберальну жіночу федерацію та виступала за те, щоб жінки отримали право голосувати. В 1893 році леді Абердін виступала на Всесвітній Колумбійській виставці в Чикаго, говорячи про силу жінок в політиці. На тому ж заході виступала доктор Емілі Говард Стоу з Канади.
Вони зібралися в готелі та вирішили організувати Національну раду жінок, яка буде приєднана до Міжнародної ради жінок. Таким чином, випадкова зустріч стала знаковою.
Структура організації
Першим президентом Міжнародної ради жінок мала стати леді Абердін. Перший термін мав тривати з 1893 по 1899 рік, другий — з 1904 по 1920 рік, третій — з 1922 по 1936 рік.
Віце-президентом була обрана Мей Райт Сьюелл. Це американська захисниця жіночих прав. Відомо, що жінка пропагувала в широкі маси розумний жіночий одяг без традиційних в ті часи корсетів та спідниць в підлогу.
Вже в жовтні в Торонто вдалося заснувати нову організацію — Національну раду жінок Канади. Сотні учасниць зібралися на захід, акцентуючи увагу на успіхах жінок в праці, в освіті, їх вплив та обов’язки, які при цьому виконуються. Леді Абердін обрали президентом організації. Це стало поштовхом для подальшого формування місцевими радами жіночих організацій та асоціацій.
В Оттаві в середині січня 1894 року приєдналося 27 організацій, серед яких:
- Дитяча лікарня;
- Дім для самотніх жінок;
- Асоціація надання прав жінкам;
- Жіночий християнський союз поміркованості;
- Протестантський дім для престарілих та інші організації.
Цікаво, що в ті часи вартість приєднання становила 2 долари.
Перша президентка організації в Оттаві
Нею стала леді Річі (Грейс Вернон Ніколсон), дружина сера Вільяма Джонсона Річі, голови Верховного суду Канади. Жінка також займала посаду віце-президентки Національної ради Канади.
Серед жінок з високими зв’язками, які теж в певний час виконували обов’язки віце-президентки, можна виділити:
- місіс Р. В. Скотт (Мері Енн Херон);
- мадам Ташеро (Марі-Антуанетта Харвуд);
- місіс Ерскін Бронсон (Елла Вебстер);
- місіс Гвінн та інші видатні жінки.
Перший з’їзд
Він відбувся о 10 ранку в неоготичній будівлі, яка згодом стала частиною мерії Оттави. На вікнах знаходилися квіткові композиції, а зал прикрасили прапорами. Зустріч розпочалася тихою молитвою, адже жінки представляли абсолютно різні віросповідання, мали різні погляди.
Леді Абердін озвучила у вступній промові традиційну оцінку місця жінки у суспільстві як «матері» та «берегині дому». Становище дружини генерал-губернатора обмежувало її промову. Тож коли до неї звернулися прихильники виборчого права жінок, вона відмовилася надавати будь-які коментарі через суперечливість теми.
На з’їзді обговорювали такі питання:
- створення жіночих клубів та їх суттєві переваги;
- стосунки батьків та дітей, їх обов’язки. Виділилася в даному питанні оттавська письменниця Енні Хауелл Фрешетт, яка підкреслила, що тілесні покарання не працюють;
- вплив жінок в суспільстві;
- питання побутового обслуговування. Варто нагадати, що наприкінці XIX століття це була одна з головних та найбільш обговорюваних тем.
Вже ввечері Абердіни влаштували великий прийом — пишний бал, який увійшов в історію на першому поверсі Рідо Холл. Більше тисячі осіб були присутні на події, а головним моментом в другій половині дня було схвалення лордом Абердіном Національної ради жінок Канади. Цікавим є той факт, що саме він став першим спонсором-покровителем Ради, який пожертвував 100 доларів.
Результати з’їзду: ухвалені рішення
- Уряд провінцій мав призначати жінок-інспекторів на майстерні та фабрики, де працювали жінки.
- Уряд мав використовувати міжнародний арбітраж задля мирного вирішення міжнародних суперечок.
- Місцеві ради мали виділити окремі в’язниці для малолітніх правопорушників, особливо це стосувалося тих, хто вчинив правопорушення вперше.
Національна рада жінок Канади ставала щороку дедалі більшою та в цілому процвітала. Вже наприкінці 1890-х років організація сприяла створенню безкоштовних публічних бібліотек (в Оттаві це сталося в 1906 році). Рада підтримала «відому п’ятірку» жінок Альберти, які здобули право засідати в Сенаті Канади.
Ранні жіночі рухи в Канаді
Наприкінці XIX — на початку XX століття цей рух називали фемінізмом першої хвилі. Такий жіночий рух включав підтримку стриманості, виборчого права жінок, прав, пов’язаних з працею та здоров’ям. Активістки працювали задля досягнення юридичної та політичної рівності жінок.
Найбільшу увагу громадськості в ті часи привернули такі групи, сформовані жінками.
- Національна рада жінок Канади.
- Союз християнської стриманості жінок. Він був найбільшим неконфесійним жіночим об’єднанням в Канаді в XIX столітті. Члени організації виступали за заборону алкогольних напоїв, зловживання якими були причиною насильства над дітьми та жінками. Члени союзу виступали за надання жінкам виборчого права, а також займалися питаннями громадських робіт (створення бібліотек, будинок для жінок та дітей), тюремною реформою.
- Національна федерація Сен-Жан-Батиста (це організація від науковців).
Виборче право жінок
В 1918 році закінчилася Перша світова війна. В цей час більшість жінок отримали право голосу. Цей період можна назвати в якомусь сенсі переломним, адже жінки не розуміли, як діяти далі. Виникали на підґрунті цього дебати стосовно організації жіночих політичних партій, з’явилися нові можливості для участі у відомих організаціях, де раніше були лише чоловіки. Згодом жінки піднімали питання та змогли досягти рівності в освіті, працевлаштуванні.
Діяльність ранніх жіночих рухів можна охарактеризувати як бажання втілити в життя мужні та різноманітні, іноді суперечливі плани. Активістки вказували на проблеми, необхідність боротьби з сексизмом, мізогонією. Ця боротьба сприяла значному покращенню умов освіти для жінок, їх працевлаштування, права на законодавчому рівні, в плані охорони здоров’я.
Боротьба за права жінок триває
В сучасному світі жінки досі продовжують боротьбу за свої права та можливості. Є значні перемоги, та варто пам’ятати, хто саме розпочав цю боротьбу. Національна рада жінок в Оттаві має цікаву історію зі злетами та падіннями, та одне лишається незмінним — щира віра та благородна мета засновниць-активісток організації та їх послідовниць.
