Кожне місто з часом змінюється, Оттава не стала винятком. Такі зміни привели до зникнення багатьох професій, які до того часу були невіддільною частиною міського життя. Історичним оглядом таких робіт поділиться ottawa1.one.
Лісоруб
Ця професія займала важливе місце в історії Канади у цілому. У давнину чоловіки використовували для вирубки дерев кам’яні сокири та вогонь. Вже у 18 столітті торгівля деревиною почала ще більше зростати та процвітати. Ця галузь перетворилася на основу промислової економіки країни. За історичними даними, протягом 19 століття половина чоловіків Канади працювала лісорубами.
Наприклад, взимку, єдиним джерелом тепла були саме дрова, тому хлопці і чоловіки звикли до цієї праці. Регіон Оттава-Гатіно був найкращим місцем для дерев (білої сосни), а річка Оттава була домом для багатьох лісорубів, адже вздовж її берега розміщувалися лісозаготівельні табори та будинки.
Загалом, лісоруби вели кочовий спосіб життя, долаючи важкі та довгі шляхи пішки. Робота лісоруба була понаднормовою та вважалася однією з найбільш смертоносних професій. Річ у тому, що вони працювали від сходу до заходу сонця, шість днів на тиждень, часто помираючи від падаючих дерев чи колод.
Цікавим є те, що у часи Другої світової війни жінки зайнялися лісовою промисловістю. Їх стали називати «лісорубами» – це була частина пропаганди, спрямованої на заохочення жінок робити внесок в економіку військового часу.
Варто додати, що дана професія не повністю зникла, вона видозмінилася через нові технології та обладнання. Лісозаготівля не є в Оттаві настільки масштабною, як це було колись, проте вона все ще важлива у регіоні.
Водій візка та кінних екіпажів
Візники раніше перевозили людей, а також їх вантажі по місту на кінних візках. У давнину кінні екіпажі допомагали будувати Канаду, проте той час вже сплив. Їх «золотий вік» припав на 1800-ті роки. У ті часи вони зробили революцію у торгівлі та особистому транспорті, адже для того, щоб стати водієм візка, потрібно було значно менше навичок, ніж для подорожі верхи.
Й досі можна побачити екіпажі, запряжені кіньми, наприклад, в Оттаві, Квебеку, Ніагарі тощо, проте це рідкість. До 2013 року та після неодноразово уряд Канади проголошував бажання покінчити з цією практикою. Зоозахисники, водії авто, містяни повністю погоджуються з цим рішенням. Прагнуть зберегти кінні екіпажі водії, посилаючись на історичне та культурне значення екіпажів у Канаді, проте ця професія вже давно застаріла.
Сучасні містяни можуть відвідати Канадський історичний музей, виставку «Кінська сила: колекція екіпажів Поля Б’єнвеню». Це допоможе перенестися в епоху оригінальних карет, екіпажів та гордих водіїв.
Льодоруб
Саме так називали людину, яка взимку з озер та річок збирала поверхневий лід, після чого зберігала у крижаних будинках їх цілий рік. Льодоруби (або льодорізи) продавали зібраний та збережений лід блоками, канадці купували його для попереднього охолодження. Для різання льоду люди цієї професії використовували кінні пристрої, ручні пилки.
Чистильник взуття
Раніше це була поширена професія у Канаді, у тому числі і в столиці країни. Згодом, потреба у чистильнику взуття відпала через зміну самого взуття та звичок сучасних містян. Наприклад, найбільшу популярність мають кросівки та повсякденне взуття, яке потребує значно меншого догляду та, відповідно, не вимагає полірування. Стиль життя також змінився, він пришвидшився, тому суспільство не може витрачати більше час та гроші на регулярну платну чистку.
Варто додати, що ця професія у мінімальному прояві існує, наприклад, в елітних готелях та ділових районах, де концентрується велика кількість бізнес-професіоналів. Незалежні майстерні з ремонту взуття разом із ремонтом можуть запропонувати і чищення.
Шапкар
Саме так називали людей, які виготовляли капелюхи за індивідуальним замовленням. Раніше шапкарі були важливою частиною модної індустрії Оттави, проте після появи фабричного виробництва попит на капелюхи ручної роботи різко впав. Це, своєю черго, і призвело до практично повного зникнення даної професії.
Коваль
Це майстри, які виготовляли, ремонтували інструменти, огорожі, підкови, інші ковані вироби. Розвиток технологій та масового виробництва негативно вплинув на цю професії, витіснивши потребу канадців у ковальських послугах.
Телефоністка
Раніше телефоністки вручну з’єднували телефонні дзвінки. Потреба у цьому зникла після появи автоматичних телефонних станцій.
Молочник
Це люди, які раніше особисто розносили молоко з ферм до будинків жителів Оттави. Наприкінці 60-х та 70-х років молочник зупинявся на своєму транспорті біля кожного будинку, щоб залишити чотири кварти молока біля дверей. Це професія, яка вже зникла, проте відгомін залишаються. Наприклад, Джон ДеМонт у книзі «Добрий робочий день: у гонитві за зникаючою Канадою» згадує про роль молочників, а також про інші зникаючі професії. Читачів це наштовхує на роздуми стосовно того, які у майбутньому професії зникнуть, залишивши слід лише у нашій пам’яті.
Повністю зниклі професії в Оттаві
Це наступні професії:
- ліхтарники. Наприкінці 19 століття ліхтарники ходили вулицями міста. Вони запалювали та гасили газові ліхтарі. У багатьох роботах канадських письменників збереглися уривки, де вони описували важку та важливу роботу ліхтарників;
- збирач п’явок. Людина цієї професії забирала п’явок з їх природного середовища для використання лікарями. Для цього вони використовували ноги тварин чи власні ноги, виманюючи п’явок;
- стукач, який виконував обов’язки будильника до 1920-х років. Зазвичай, це був чоловік чи жінка у літньому віці. Така особа за допомогою кийка чи палиці била у вікна чи двері, щоб люди вставали вчасно, не спізнювалися на роботу, наприклад;
- ще одна цікава професія, яка повністю зникла – це лектор фабричних робітників. Ця особа читала вголос книги, газети робітникам, щоб їх розважити.
Професії Канади – на межі зникнення
Статистичне управління Канади, PopSugar та Бюро статистики праці США підготували у 2017 році перелік професій Канади, які знаходяться на межі зникнення.
- Це листоноші, які через поширення інтернету та соціальних мереж, скоро можуть залишитися без роботи.
- Попит на друкарок також мінімальний через використання комп’ютерних програм для набору тексту.
- Зчитувач лічильників – це людина, яка ходить по домівках та збирає дані про комунальні послуги. Цю професію практично повністю замінили автоматизовані зчитувачі лічильників.
- Страховий андеррайтер. Попит на страхувальників – мінімальний, адже страхові компанії використовують програмне забезпечення для того, щоб визначити ціни на різні види страхування.
Причини, чому зникли ці професії в Оттаві
Можна виділити декілька причин, чому з часом зникають певні професії.
- Зміна соціальних норм та цінностей. Наприклад, зменшення попиту на капелюхи призвели до того, що практично повністю зникла професія шапкаря.
- Зміни в економіці призвели також до зникнення деяких професій.
- Поява нових технологій, технологічний прогрес та цифровізація призвели до того, що певні професії стали застарілими. Наприклад, впровадження електричного освітлення зробило непотрібною роботу ліхтарників.
Зникнення цих професій – це не негативний процес, а відображення змін та створення нових можливостей у столиці Канади.