Цікавою є історія Маргарет Моррісон з Оттави. Її називали першою бізнеследі, громадською лідеркою та філантропкою, «донькою пекаря», але роль Маргарет у становленні та розвитку Оттави важко описати лише цими назвами. Про її життя та діяльність більше розповість ottawa1.one.
Юність Маргарет Моррісон
Вона народилася 11 травня 1929 року в Оттаві. У неї була старша та молодша сестри, відомі у майбутньому як оттавські «Три сестри». Вона зростала в найстарішому будинку столиці Канади – у Bayne House. Відомо, що наприкінці 1920-х років цей будинок придбали та відреставрували Сесіл і Маргарет Моррісон.
Відомо, що Маргарет закінчила Карлтон-коледж (сучасна назва – Карлтонський університет), здобувши ступінь з журналістики. Ще під час навчання вона пішла добровольцем у «Моральне переозброєння». Йдеться про християнську філософію, згідно з якою, зміни у світі починаються у першу чергу з себе.
Варто зазначити, що ще з юних років Маргарет Моррісон прагнула бути самостійною та незалежною. Наприклад, щоб оплачувати своє навчання, вона влаштувалася працювати в одному з сімейних закладів – у ресторані Guardsman’s Restaurant.
Сімейний бізнес
У 1933 році в Оттаві, Онтаріо, було засновано сімейний бізнес Morrison Lamothe зятями Сесілом Моррісоном і Річардом Ламотом. До 1960-х років компанія, яка постачала свіжий хліб, перетворилася на найбільшу пекарню у столиці Канади. Наприкінці 1940-х років Morrison Lamothe відносили до ресторанного бізнесу та кейтерингу, а у 1960-х – до виробництва заморожених продуктів.
Відомо, що завдяки розширенню та модернізації заводу в Торонто, компанія придбала бренд Holiday Farms у 1984 році, перейшовши до категорії заморожених перших страв. Збільшити присутність на ринку допомогло придбання у 1990 році Northern Fine Foods.
У 2005 році компанія придбала Club Coffee, одного із найбільших обсмажувачів кави у Північній Америці. У 2022 році Club Coffee став частиною нової операційної групи OFI.
Сімейний бізнес Morrison Lamothe перебуває у керівництві онуків Сесіла Моррісона.
Маргарет Моррісон у свій час приєдналася до бізнесу батька, працюючи повний робочий день у знаменитій пекарні.
Особисте життя
Сімейний бізнес Моррісонів у 1940-х роках перебував у періоді розквіту. Батьки відправили Маргарет до Женеви, Швейцарія, для вивчення французької мови у монастирі. Трохи більше як два місяця дівчина наполегливо вивчала мову.
У 1957 році Маргарет вийшла заміж за Реджинальда Гейла, який був на 18 років старшим за неї. Чоловік був одним із членів «Морального переозброєння» поки не захворів. У нього була вкрай рідкісна хвороба – синдром Вотергауза-Фрідріксена. Це клінічний синдром, який розвивається через гострий крововилив у тканину наднирників, частіше за все трапляється під час менінгококової інфекції. На той час він був одним із семи осіб, які одужали від хвороби.
Подружжя не мало дітей, вони проживали з батьками жінки, а потім – із сестрою Гей. Племінник Девід Пігот описував Маргарет з теплотою та любов, адже вона доглядала за сестрами, племінниками.
Святкування 100-річчя Канади
У 1967 році відбулося святкування події на Парламентському пагорбі. Маргарет Моррісон-Гейл відповідала за 20-футовий торт, який у відповідальний момент розрізала Її Величність Королева Єлизавета II.
Незважаючи на те, що внутрішня частина торта була підробкою, глазур був справжнім, а його вага досягала 700 футів. Під час святкової церемонії принц Філіп спробував та особисто оцінив смак глазурі.
Перша бізнеследі Оттави
У багатьох публікаціях Маргарет Моррісон-Гейл називають піонеркою, важливо розповісти, чому саме так вважають. Якщо пригадати, ще з юних років вона працювала у сімейному ресторані, а потім – у пекарні. Наприкінці 1960-х років Morrison Lamothe переживала не кращі часи.
На той момент Маргарет була директоркою побутового обслуговування, а керуючою – її сестра Джин Піготт. Разом вони приймали жорсткі рішення, які допомогли уникнути банкрутства. Згодом, Маргарет Моррісон-Гейл запропонували обійняти посаду президентки Пекарської ради Канади. Вона стала першою жінкою, яка отримала таку честь.
Та повернемося до сімейного бізнесу. Джин Пігот відійшла від сімейних справ, адже прагнула обійняти посаду у парламенті. Саме тому президенткою сімейної пекарні Morrison Lamothe стала Маргарет Моррісон-Гейл, яка перебувала на посаді з 1978 до 1989 року, а з 1989 до 2005 року вона була головою правління компанії. За час перебування на посаді вона прийняла важке рішення закрити пекарню (на той момент – Morrison Lamothe Company), зосередивши увагу на розповсюдженні заморожених продуктів.
Важливі рішення Маргарет
- Жінка працювала у багатьох громадських (Оттавський Громадський фонд), корпоративних радах. Наприклад, її обрали президенткою Beechwood Cemetery and Foundation, де вона боролася за її існування для канадців.
- Вона була тією, хто подав петицію щодо отримання Бічвудом статусу національного кладовища Канади.
- Маргарет заснувала Друзів Національної бібліотеки Канади.
- Вона була почесним та довічним членом правління Дитячого центру CANHAVE та Громадського фонду Оттави. Жінка допомогла заснувати ці заклади.
- Маргарет Морісон-Гейл стала почесною жінкою-полковницею пішої гвардії генерал-губернатора (з 2011 до 2013 року).
Важко уявити, що все це могла робити одна людина, проте для ділової хватки Маргарет не було нічого не можливого. За життєві досягнення ще у 1998 році жінку нагородили на RBC Canadian Women Entrepreneur Awards, а у 2006 році вона отримала орден Канади.
Смерть Маргарет
Легендарна бізнес-лідерка та новаторка Оттави, філантроп, одна з оттавських «Трьох сестер» померла 28 жовтня 2022 року. Джин Піготт померла у 2012 році. Сестри називали її «Грете».
Вона прожила насичене життя, яким поділилася у мемуарах 2011 року під назвою: «Донька пекаря: історія довгого, багатого та дуже канадського життя».
Відомо, що після смерті старшої сестри Джин Піготт, Грете та Гей ділили номер у Резиденції для похилих Роккліфф. Пандемія була важкою для всіх, а для Маргарет – це була остання капля.
МакТір пригадував, наскільки соціально активною була жінка, наприклад, щовечора вона ходила на різноманітні заходи, збори коштів. Її графік був насиченим та запланованим на тижні вперед. Під час пандемії вона відчула, якою є ізоляція та самотність. Такий стиль життя був незвичним та важким.
З 21 до 25 листопада у Національному меморіальному центрі Бічвуд була доступна книга співчуття Маргарет Гейл, а 26 листопада відбулася панахида на кладовищі. У некролозі зазначалося, що всі охочі могли зробити пожертви в пам’ять про Маргарет Гейл до Меморіального фонду Маргарет і Сесіл Моррісон Фонду громади Оттави чи Фонду Бічвудського цвинтаря.
Люди, які її знали, захоплювалися Гейл. Колишній мер Оттави Джим Вотсон зазначав, що вона любила Оттаву та Канаду, її буде не вистачати. Він пригадував, що вона брала участь у сотні різних організаціях та важливих проєктах. Вона дійсно працювала, збираючи кошти на різні справи.
Колишня віцепрезидентка Фонду громади Оттави Бібі Патель також відзначила, наскільки неперевершеною була Гейл. Для неї філантропія означала любов до людей, і вона дійсно їх любила, прагнула допомогти.
